Стефан Домінік Нементовський (народився 4 серпня 1866 року) – професор загальної хімії. У 1892 році був призначений надзвичайним професором і завідувачем кафедри загальної та аналітичної хімії у Львівській політехнічній школі. Ректор у 1900–1901, 1908–1909 роках. Протягом сорокалітньої діяльності у Львівській політехніці вів дослідження у галузі органічної хімії. Разом з асистентами виконав у своїй лабораторії ряд важливих синтезів, збагатив органічну хімію новими зразками речовин. Найважливіші результати досліджень – відкриття акрилової кислоти та ії похідних, а також – високомплексних гетероциклічних систем. Опублікував 50 наукових праць.
Владислав Войтан (народився 16 серпня 1876 року) – професор кафедри геодезії. Учень Вацлава Ласки та Северина Відта. Був асистентом та першим ад’юнктом кафедри геодезії у Львівській політехнічній школі. У 1921 році очолив кафедру геодезії ІІ. Автор наукових праць і підручників з геодезії.
Вацлав Ласка (народився 24 серпня 1862 року)– професор геодезії та сферичної астрономії. У 1895 році признчений надзвичайним професором і очолив кафедру астрономії та вищої геодезії у Львівській політехнічній школі. У 1898 році затверджений у вченому званні звичайного професора. Заснував сейсмічну станцію, керував астрономічною і метеорологічною станціями. Автор понад 300 наукових праць і навчальних посібників з математичної статистики,теорії ймовірності, зрівнювальних обчислень, номографії, фізичної географії, астрономії, космічної фізики, сейсмології, вищої геодезії, геодезії, маркшнейдерії, фотограмметрії, філософії математики, історії геодезії.
Олександр Іванович Андрієвський (народився 26 серпня 1900 року) – професор кафедри фізики. У 1945 почав працювати у Львівському політехнічному інституті на посаді завідуючого кафедри фізики, якою керував до 1975 року. У 1954–1968 роках був проректором з наукової роботи. Велику увагу приділяв підготовці інженерних та науково-педагогічних кадрів. Опублікував 200 наукових праць у галузі газового розряду електронних та іонних процесів, теорії і практики застосування напівпровідників. Основоположник львівської школи дослідження напівпровідникових матеріалів, відповідальний редактор журналу «Фізична електроніка». Заслужений діяч науки і техніки УРСР, кавалер орденів та інших почесних відзнак.
Тихон Павлович Губенко (народився 26 серпня 1896 року)– професор кафедри електричних машин. З 1947 року працював у Львівському політехнічному інституті завідувачем кафедри «Електричні машини». Кафедра, керована ним, стала однією з провідних в інституті. У 1955 році йому присвоєно вчений ступінь доктора технічних наук. У 1956–1959 роках – декан енергетичного факультету. Очолював лабораторію автоматизованого електроприводу машинознавства і автоматики АН УРСР (нині Інститут автоматики НАНУ, Київ). Працював завідувачем лабораторії автоматизованого електроприводу Львівського політехнічного інституту, яка внесла значний внесок в автоматизацію процесів буріння і нафтобудування. Досліджував регулювання швидкості та гальмування індукцій машин, векторних діаграм синхронних машин. Розробив метод колових діаграм для одержання механічних характеристик індукційних двигунів. Розробляв раціональні конструкції автоматизованого електропривода для буріння свердловин. Автор 97 наукових праць. Мав вісім авторських свідоцтв на винаходи.